ПОКРОВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ

ПОКРОВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ МУЗЕЙ

Музей у місті створено у 1967 році, як народний історико-краєзнавчий музей. Ініціаторами створення стали краєзнавці-ентузіасти Коробко Т.В., Надєєв І.О., Латинін І.Г., Галіна Л.Б. та інші. Вони ж були й першими екскурсоводами. Створені музейні експозиції висвітлювали події революції 1905 року, громадянської та Другої світової війни. Первісно музей розмістився в одній з найстаровинніших будівель міста - будинок Казарінова, власника Гродівського рудника на початку ХХ століття. У 1971 році музей отримав статус державного і став відділом Донецького обласного краєзнавчого иузею.

 У 1982 році музей розмістився у новому приміщенні за адресою: вул. Горького, 22, де знаходиться й сьогодні. Наказом Донецького обласного краєзнавчого музею у 1990 році краєзнавчий музей було перейменовано у Красноармійський історичний музей. З 1992 року відділ відокремився і на його базі створено самостійний Красноармійський історичний музей. У 2010 році рішенням міської ради Красноармійський історичний музей перейменовано в Комунальний заклад «Красноармійський історичний музей». У 2016 року заклад було перейменовано у КЗ «Покровський історичний музей».

 

В музеї зберігається більше 14 тисяч музейних предметів, кожен з них має свою історичну та краєзнавчу цінність. Щорічно музей відвідує близько 15 тисяч екскурсантів, значна їх частина — учні та молодь. Відвідувачі мають змогу познайомитися з колекцією пам'ятників археології, які були знайдені в курганах та поселенях різних часів на території покровського району. Це посуд, ритуальні предмети та кам'яні статуї, знаряддя праці, прикраси та амулети. Особливо цінними є місцеві знахідки часів зрубної культури (ХІV-ХІІІ ст. до н. е.), що були знайдені при розкопках жрецького поховання біля с. Нововасилівка. Про неординарність Нововасилівського кургану свідчить посудина з орнаментом — піктограмою мапи зоряного неба з нанесеним на неї потижневим розкладом річного сонця серед зими та каміння із зображенням зоряного неба, яке призначалося для встановлення на давній вівтар.

Зал етнографії знайомить із зразками українського національного вбрання, побутовими речами, унікальними витворами декоративно-прикладного мистецтва кінця ХІХ початку ХХ століття. Видне місце в музеї займають колекції прасок, самоварів, писанок та рушників, фронтових листівок, поштових карток.

Колекція фотографій відомого земляка Марка Микитовича Залізняка, фотолітописеця краю, який народився у 1893 р. в селі Сергіївка Покровського району, відтворює тему голодомору в регіоні та інші історичні події 20-30-х років. На одному з фото розкуркулена селянка з малою дитиною тягне на санках нехитрий скарб. Інші фотографії розповідають про те, як селяни збирають мерзлу картоплю, розпродують майно «куркулів», отримують мізерну частку продуктів на трудодні. Матеріали архіву М. М. Залізняка поповнили фонди музею та стали основою документальних фільмів «Миті нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Старий і новий Дніпро», «Голодомор» та інших. Фотографії з даної колекції увійшли до підручників історії, періодично з'являються на сторінках газет і журналів, відомі за межами країни.

Комплекс історичних матеріалів розповідає відвідувачам музею про те, як будувалось місто, перші підприємства, залізниця, як формувалось населення. Чільне місце відводиться розповіді про українського композитора Миколу Дмитровича Леонтовича, який перебував у Покровську, яке до 1934 року було селищем і носило назву Гришино. Тут, у Гришино, в 1904 році М. Д. Леонтович протягом 4 років працював викладачем співів у залізничній школі, був регентом церковного хору, створив перший в Україні робітничий хор. В музеї експонуються особисті речі Леонтовича та спогади учасників хору.